Фото Сергія Криниці, квітень 2009

Першим з дописувачів сайту виявив церкву і спробував розшукати про неї інформацію Іван Білопольський - у липні 2008 року:
"Церква розташована на центральній вулиці невеличкого, глухого села Кошмак (назва села має тюркське походження), що на південь від Корсуня. Очевидно, церква або горіла, або стояла занедбана: нині поруч із храмом стоїть стара конструкція барабану і новий (?) купол. Церква нефарбована, в багатьох містах є сліди руйнування та деформації. Жодної інформації про церкву не знайдено ані в літературі, ані в інтернеті. Єдиний слід знайшовся в електронному фондів Черкаського архіву дорадянського часу. Там згадується с. Кошмаківка Канівського повіту Київської губернії, а в ньому - Хрестовоздвиженська церква, яка згадується в джерелах з 1798 р."

Фото Івана Білопольського, липень 2008 р.

Продовжив розшукувати інформацію про церкву Сергій Криниця, який відвідав Кошмак у ..:
"Село Кошмак розміщене обабіч траси Київ-Знам'янка, за кілька кілометрів південніше Корсуня. Назвати село глухим аж ніяк не можна, добиратися зручно, все село асфальтоване, причому якості покриття, певно, позаздрить сама траса Київ-Знам'янка. Розміщена вона в центрі села, прямо навпроти сільради. У голови села і у церковної старости вдалося отримати інформацію про неї. Отже, Хрестовоздвиженську церкву збудовано 1901 року у т.зв. єпархіальному стилі - хрестова у плані із дзвіницею над бабинцем. Була діючою до 1929 року, коли її переобладнали під сільський клуб, принагідно прибравши куполи над центральним об'ємом і бабинцем. Як і в інших церквах служба тимчасово поновлювалася у часи німецької окупації, по війні тут було облаштовано колгоспну комору.

Поруч з церквою стоїть великий дерев'яний каркас під барабан, який за 10 років (у 1997 році почалася реконструкція, що так і не була завершена) вже встиг зогнити. Фото Сергія Криниці

Колони портика відновлені 2 роки тому (фото ліворуч). Фрагмент інтер'єру (праворуч).
Фото Сергія Криниці, квітень 2009

Нинішній стан церкви - дах протікає, стіни і підлога гниють, шалівка місцями пообривана, причому, за словами старости, це вже роблять односельці у наш час...
Службу відновлено 1997 року, коли в село прибув священик з Кіровограда. Тоді і розпочалися роботи з відновлення куполів. Конструкцію для встановлення центрального купола було підсилено металевими швелерами (щоправда деякі з них вже встигли вкрасти - їх планують замінити товстими дерев'яними колодами), дах перекрито рубероїдом (він вже встиг зноситися), під центральний барабан встановлено квадратний об'єм, оббитий бляхою. Поруч з церквою стоїть великий дерев'яний каркас під барабан, який за 10 років вже встиг зогнити. З іншого боку - центральний купол з бляхи на дерев'яному каркасі (який вже теж встигли добряче понищити зсередини). Купол на дзвіницю стоїть всередині церкви. Нажаль, 10 років тому завершити реконструкцію не вдалося через брак коштів та стан здоров'я священика. Тепер службу править новий священик - отець Сергій, колишній воїн-афганець. Роботи з реконструкції розпочаті знову.

Фото Сергія Криниці, квітень 2009

© 2008-2009, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)
Всі права застережені відповідно до чинного законодавства України.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише за узгодженням з автором.