Перейти на головну сторінку сайту
    на головну/home


     Чернігівська область

         Бахмацький р-н

Батурин

         Бобровицький р-н

Кобижча

         Борзнянський р-н

Головеньки

         Козелецький р-н

Карасинівка
Козелець
Чемер

         Корюківський р-н

Олександрівка

         Менський р-н

Волосківці
Городище-1
Городище-2
Дягова
Синявка
Степанівка

         Новгород-
                    Сіверський р-н

Блистова
Ларинівка
Новгород-Сіверський

         Прилуцький р-н

Переволочна
Прилуки
Смош

         Сосницький р-н

Загребелля
Киріївка
Сосниця
Чорнотичі

         Талалаївський р-н

Сильченкове

         Чернігівський р-н

Киселівка
Количівка
Кувечичі
Новий Білоус
Седнів
Роїще
Улянівка

Фото Олени Крушинської, 2001 р.:

Фото Олени Крушинської, 2001 р.

Фото Олени Крушинської, 2009 р.:


Фото Олени Крушинської, 2001 р.
Фото Олени Крушинської, 2001 р.
Фото Олени Крушинської, 2001 р.
Фото Олени Крушинської, 2001 р.
Фото Олени Крушинської, 2001 р.
Фото Олени Крушинської, 2001 р.
Фото Олени Крушинської, 2001 р.
Фото Олени Крушинської, 2001 р.

Новгород-Сіверський


м. Новгород-Сіверський, Новгород-Сіверський р-н, Чернігівська область. Показати на мапі

У місті збереглося чимало видатних пам'яток, тут навіть створено історико-культурний музей заповідник. Про Спаський монастир, Успенський собор, торгові ряди та інші пам'ятки архітектури можна дізнатися з довідника [ПГА, т.4, с.315-322]

         Миколаївська церква, 1720

Фото Антона Василенка, 2005 р.

Такою церква була аж до 2008 року, такою її бачила я у 2001 р., такою її описали в книжках мистецтвознавці. Фото Антона Василенка, 2005 р.

Фото Олени Крушинської, червень 2009 р.

А так вона виглядає тепер завдяки священику, який самовольно її "покращив"... Все тихо, жодна пам'яткоохорона інстанція не підняла шуму. Фото Олени Крушинської, червень 2009 р.

Фото початку ХХ ст.

Рідкісне фото початку ХХ ст (клікабельне). Надано nsgrad.com

Архівне фото
Архівне фото

Ще старі фото, надані nsgrad.com


[Малаков Д.В. По історичних містах Київської Русі. К., Мистецтво, 1990, с.181-183] : Миколаївська церква. 1720 р. На північ від [Успенського] собору, на окремому виступі давнього Передграддя, де так зручно й приємно було будь-якому перехожому відпочити на крутосхилому пагорбі край дороги, здавна стояло древньослов'янське божество. Після прийняття християнства замість ідола споруджено муровану церкву (1086 р.), а на її післяординських руїнах, згодом, - дерев'яну на честь святого Миколи (1720 р.) - покровителя всіх мандрівників, мореплавців та торговців. Вершина та вимагала виключно висотно скерованої будівлі, отож і поставили новгород-сіверські теслі найбільш виразну для такого місця споруду - хрещату однобанний багатоярусний храм. Його пірамідальний силует логічно довершує обриси пагорба. М'які форми критих гонтом дахів і заломів, прямовисне шалювання площин надають Миколаївській церкві одночасно з урочистою піднесеністю рис людяності. Впадає в око характерна для українського народного зодчества деталь - скошені кути одвірків.

Фото Олени Крушинської, червень 2009 р.
Фото Олени Крушинської, червень 2009 р.

Інтер'єр церкви. Фото Олени Крушинської, червень 2009 р.


Фото Володимира Новгородова, 2007 р. Фото Олени Крушинської, 2009 р.

Ще одне порівняння: фото "до" (2007 р., Володимир Новгородов) та
"після" (2009 р., Олена Крушинська)



[В.Д.Віроцький, А.А.Карнабіда, В.Г.Киркевич. Монастирі та храми землі сіверської. К., Техніка, 1999 р. с. 116-118]:
Церква Миколая Угодника в місті Новгороді-Сіверському. С.116 Із цих храмів зараз крім [Успенського] собору існує тільки церква Миколая Угодника (Миколаївська, Микільська), побудована в 1764 р. (рис.25). Вона дерев'яна, хрещата в плані, одноверха. Гілки планувального хреста в ній для того, щоб підкреслити висоту середнього зрубу, зроблені низькими, приміщення в них перекриті підшивними стелями на різьблених сволоках. Напівтемрява в цих приміщеннях створює ефект контрасту яскраво освітленому приміщенню, куди виходять вікна, зроблені в трьох ярусах високого восьмерика завершення.
Храм збудований на місці церкви ХІ ст. - на горі, що височить поряд із горою, на якій споруджено Успенський собор. В описі 1767 р. про нього написано: "...Заміський у 65 сажнях від фортеці на місці ледь доступному... при храмі школа та богадільня" [Историко-статистическое описание Черниговской епархии: в 7 кн. - Чернигов: Зем. тип., 1873-1874. Кн.6, с.19]. Церкву Миколая Угодника можна вважати однією з найкращих дерев'яних барокових храмових споруд Сіверщини, що збереглася у лихоліттях ХХ ст. і дійшла до нас у цілісному стані.
Знавець української архітектури Г.Н.Логвин у захопленні пише про неї [далі йде довга цитата з книги "Чернигов. Новгород-Северский. Глухов. Путивль", яку нижче ми наводимо в оригіналі]
У ХІХ ст. церква Миколая набула рис ампірної споруди завдяки прибудованим портикам та окремо розташованій двоярусній дзвіниці. Проте храм зберіг притаманну саме йому первинну композицію основного об'єму, що завершується стрункою банею із заломами, увінчаною хрестом.
У 1955-1957 рр. аварійний стан храму, що стався через довготривалий період запустіння, вдалося ліквідувати (ще раніше розібрали прибудови-портики, західний притвор та дзвіницю ХІХ ст.). У 1970-х рр. церкву відреставрували і в 1980 р. відкрили оригінальну виставку Новгород-Сіверського філіалу Чернігівського архітектурно-історичного заповідника. Зараз Миколаївська (Микільська) церква - видатний твір народного теслярського мистецтва чернігівської архітектурної школи XVIII ст., незамінна окраса Новгорода-Сіверського - є діючим храмом.


Вигляд з північного заходу [ПГА, т. 4, с. 315]

План [ПГА, т. 4, с. 315]
[ПГА, т.4, с.315]: Сооружение деревянное, ошалеванное, пятисрубное, крестовое в плане, одноверхое. Центральный сруб перекрыт восьмигранным верхом с двумя заломами, южный и северный срубы - восьмигранными шатрами, западный и восточный - плоским перекрытием на балках, украшенных резьбой.
Кровля на всех срубах, кроме центрального - скатная, с небольшими фронтончиками. Дверные проемы с трапециевидным верхом характерны для украинской архитектуры XVII-XVIII вв. Наличники окон, дверей и карнизов украшены резьбой.
В интерьере высотно раскрытое пространство центрального сруба подчеркнуто низкими перекрытиями боковых ветвей. Конструктивной особенностью завершения среднего сруба является переход от квадратного основания к восьмерику через плоские паруса, расположенные на разной высоте, поэтому восьмерик верха асимметричен.
По памятнику проведены реставрационные работы: сделан новый цоколь, отремонтирована и покрыта гонтом крыша, частично заменены отдельные венцы срубов, восстановлен по прежним образцам резной декор и пр. Памятник принадлежит к лучшим сооружениям черниговской школы деревянной народной архитектуры XVIII в.
Используется Новгород-Северским филиалом Черниговского государственного архитектурно-исторического заповедника.


[Таранушенко С.А. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України. - К. : 1976 р., с. 199-202]:

Зовнішній вигляд [с. 200]

Поздовжній розріз [с. 201]
Церква Миколи стоїть на краю високого плато, що мисом вдається і крутими сходами спускається в придеснянську долину.
Майстер оцінив красу місцевості і збудував церкву, що органічно вписалася в неї.
Центральна дільниця має в інтер’єрі особливість, якої в інших пам’ятках нам спостерігати не доводилося: чотиригранний зруб стін дільниці переходить у шестигранник в західній частині на висоті, на якій завершуються зруби стін бабинця (на висоті, що дорівнює 1/2 довжини плану дільниці). В південно-західній і північно-західній гранях зрубу стін прорізано по одному вікну. В східній же частині чотиригранний зруб стін центра переходить у восьмигранник значно вище, трохи не на межі з заломом. Східні кути зрубу стін центра лише верхніми чотирма брусами переходять у восьмигранник. Цей перехід позначають два короткі різьблені ригелі: перший являє собою початок південно-східної (чи північно-східної) грані; другий ригель закладено перед цією короткою гранню на межі зрубу стін і першого залому.
Перший залом, на вигляд стрімкий, переводить об’єм зрубу стін центральної дільниці в інтер’єрі в розлогий, яскраво освітлений чотирма вікнами помірної висоти восьмерик. Внизу і вгорі восьмерика закладено по одному сволоку (нижній помережаний різьбленням) в напрямку схід-захід. Енергійно засклеплений другий восьмерик різко звужує об’єм верху і переходить в зовсім невеликий за об’ємом, високий (на вигляд), витягнутих пропорцій, стрункий і яскраво освітлений ліхтар, перекритий плоским плафоном.
Вікна в зрубах стін усіх дільниць закладено на висоті, що дорівнює 1/2 довжині плану бабинця; вікна в південно-західній та північно-західній гранях зрубу стін центральної дільниці - на висоті, що дорівнює довжині плану дільниці, вікна в восьмерику - над верхнім вінцем зрубу стін на висоті, що дорівнює 1/2 довжини восьмерика, або 1/4 ширини плану дільниці. На такій же висоті над верхнім вінцем восьме[201]рика закладено вікна в ліхтарі. Четверики зрубів стін бабинця і вівтаря перекрито в інтер’єрі плоскою стелею, насланою по двох навхрест покладених, помережаних різьбленням сволоках. Четверики зрубів стін південного і північного рукавів завершуються стрімкими стіжкової форми восьмигранними заломами. Зверху заломи перекриває плоска стеля-плафон у вигляді витягнутого по лінії південь - північ восьмигранника.
Зовні бабинець, вівтар, південний і північний рукави перекриті двосхилими дахами з маленькими димничками на торцях. Над бабинцем дах дещо нижчий і менш крутий.
Об’єм зрубу стін центральної дільниці зовні хвилястим дахом першого залому переходить у восьмерик спокійних пропорцій (висота його помітно менша від довжини). Дах над другим заломом - також хвилястого контура - переходить в кубічний за пропорціями світловий ліхтар. Завершує дільницю грушоподібна з відливом глава, маленький глухий ліхтарик і кулька з хрестом.
Вихідний розмір для побудови плану-ширина центральної дільниці. Центральна дільниця - чотирикутник; довжина його - апофема рівностороннього трикутника з стороною, що дорівнює повній ширині. Бабинець - квадрат, сторона його дорівнює ширині центра. Вівтар - чотиригранник; ширина його дорівнює ширині центра, а довжина - апофемі рівностороннього трикутника з стороною, що дорівнює ширині центра. Південний і північний рукави - чотирикутники; їх довжина дорівнює довжині центра, а ширина - апофемі трикутника з стороною, що дорівнює довжині центра.
Зруби стін вівтаря, бабинця і південного та північного рукавів невисокі, їх висота менша за довжину плану і дорівнює половині діагоналі плану бабинця. Зруб стін центральної дільниці високий, стрункий; він вдвоє вищий за зруби стін вівтаря й бабинця. Висота зрубу стін центра дорівнює діагоналі плану дільниці. При складанні на землі східної [202]і західної граней залому використовувався шаблон, у якого основа - довжина зрубу стін дільниці (вгорі), верхня грань дорівнює 1/2 ширини плану дільниці, а висота - 1/4 повної довжини плану дільниці; висота першого залому і зрубу стін разом дорівнюють діагоналі плану бабинця.
Довжина восьмерика дорівнює 1/2 ширини плану дільниці, а висота восьмерика і першого залому разом - 1/2 діагоналі плану центра. Висота центральної дільниці до початку другого залому дорівнює повній довжині плану центра і вівтаря, взятих разом. План [с. 201]
Грані другого залому засклеплені під кутом в 65° (тобто для складання зрубу другого залому майстер використав як шаблон нижню частину трикутника, у якого висота дорівнює основі). Заготовляючи на землі зруб другого залому (східну і західну грані), майстер використав шаблон-трапецію, у якого основа - довжина восьмерика (вгорі), верхня грань становить 1/2 основи, висота - також 1/2 основи і дорівнює висоті першого залому. У ліхтаря довжина і висота дорівнюють 1/2 довжини восьмерика. Внутрішня висота центральної дільниці дорівнює сумі діагоналі і повної ширини плану дільниці.
За планом Покровська церква в Ромнах належала до хрещатих з не-виділеним центром церков, тобто складалася з двох пересічених під прямим кутом довгих чотирикутників зі зрізаними зовнішніми кутами. Ширина гранчастого хрещатого плану будівлі була дещо менша за його довжину.


[Логвин Г.Н. Чернигов. Новгород-Северский. Глухов. Путивль. М., "Искусство", 1965. С.152-156]:

Илл.65. Церковь св.Николая. 1760 (стр. 153) Илл.66. Церковь св.Николая. Внутренний вид (стр. 154)

Необходимо обогнуть выступ горы и спуститься на нижнюю террасу большого холма, чтобы увидеть выдающееся произведение украинского деревянного зодчества - церковь Николая, построенную в 1760 году на месте древней каменной церкви 1086 года (илл.65). Это место в документах всегда именуется заградьем или предгородьем. Как о том повествуют легенды, в древности на этом холме находился идол древнеславянского божества; после принятия христианства здесь был построен храм Николая, покровителя мореплавателей и торговцев.
Идя от Успенского собора к Николаевской церкви, прежде всего увидим "зачарованную" Десну, образующую в этом месте плавный поворот. У крутых обрывистых берегов изгибается сверкающая голубая лента реки, вдали четко вырисовывается многоярусный барочный верх Николаевского храма. Но постепенно дорога опускается к подножию холма, и храм совсем скрывают высокие деревья. С западной стороны церковь виднеется в сильном ракурсе. Ее широкие боковые помещения как бы "распластываются" по холму, чтобы затем в косых линиях кровель плавно подняться к центральному восьмигранному верху и динамично взлететь в причудливых линиях заломов.
Выше уже отмечалась характерная особенность украинских деревянных храмов - высотное раскрытие внутреннего пространства. В Николаевской церкви верх имеет два залома и завершен маковкой с фонариком. Обшивка сруба вертикальными досками усиливает иллюзию движения масс, придает храму легкость и изящество. Тонкая и разнообразная по мотивам резьба карнизов, фронтончиков и наличников окон выглядит ажурной, подобно затейливой мережке на украинских холщовых рубахах. Храм поражает безукоризненной композицией масс, каким-то особым органическим слиянием с окружающей средой. Он является частицей пейзажа, неотъемлемой частью холма, из которого будто вырастает. В нем как бы воплощена жизненная энергия и сила земли, которая поднимается, тянется ввысь, трепеща и колеблясь в мягких, таких живых и пластичных линиях заломов и венчания верха.
В Николаевскую церковь ведут три оригинальные двери со срезанными углами - образец, излюбленный на Украине. Подобные двери применяли всюду - и в храмах, и в хатах, и в коморах, и в мельницах, и в иконостасах. Боковые помещения церкви невысоки и очень масштабны по отношению к человеку. Их плоские потолки, подобно хатам, имеют "сволоки" - главные потолочные балки, покрытые затейливой резьбой (илл.66). Боковые срубы открываются в храм фигурными арками; в них мало света, все тонет в мягкой полумгле. Но зато в центральное помещение свет льется из многочисленных окон, расположенных во всех трех ярусах восьмерика. Ввиду такого светового контраста центральная "баня" кажется особенно ярко освещенной.
Главной частью интерьера является средний высокий, открытый до самого зенита "верх", к восточной стене которого приставлен иконостас. Эта стена значительно выше, чем противоположная ей западная, а восточные и западные паруса, образующие переход к восьмерику, находятся в разных уровнях. Поэтому "баня" имеет несимметричную форму. Иконостас как бы создает "тягу" и тем "деформирует" пространство. Любопытно, что фигурная арка, находящаяся прямо против иконостаса, обладает симметричным относительно центральной оси фигурным вырезом. В то же время вырезы боковых арок, ввиду их расположения под прямым углом к иконостасу и как бы смещения "притяжением" иконостаса, не симметричны. Их рисунок обусловлен положением парусов на неодинаковой высоте на северной и южной стенах центральной "бани". Начинаясь низко у западных парусов, вырезы затем поднимаются в направлении иконостаса, к высоко поднятым восточным парусам. Стремительный взлет граней центрального восьмерика, его изгибы в заломах усиливают энергию движения, как бы преодолевшего мертвую инертную материальную массу боковых помещений.


[Юрченко П.Г. Дерев'яна архітектура України. К., "Будівельник", 1970. С.124-126]:

Внутрішній вигляд бані Миколаївської церкви у Новгород-Сіверському Чернігівської обл., 
1720 р. (стор. 131) На Чернігівщині переважали п'ятизрубні церкви з однією банею в центрі. Особливої уваги заслуговує церква Миколая в Новгород-Сіверському, збудована в 1720 р. Вона має п'ять зрубів і одну високу баню в центрі. Великий інтерес являє собою інтер'єр церкви. Південний та північний зруби завершені восьмикутними шатровими покриттями без восьмериків, а західний та східний мають звичайну стелю з дощок на сволоках, прикрашених оригінальним різьбленням, і по кутах різьблені скоби. Намети над південним та північним зрубами зовні закриті дахами і позначені невеличкими ліхтарями. Тип Миколаївської церкви в Новгород-Сіверському або церкви в Свіржі властивий Чернігівщині та деякою мірою північній Полтавщині. Будови цього типу становлять окрему групу й характеризуються дуже високою банею над середнім зрубом. У п'ятибанних же церквах бані над бічними зрубами були порівняно малі й являли собою маленькі ліхтарі (церкви в Коропі, Свіржі, Березні тощо).
Зруби мають різноманітні форми прямокутників, шести- і восьмикутників, але помітно різняться між собою пропорціями. Стіни зрубів по висоті дорівнюють половині загальної висоти церкви разом з банями, а в окремих випадках навіть перевищують половину і цим вони наближаються до кам'яних церков тих часів. Враження від високих стін порівняно з загальною висотою церкви посилювалося завдяки ракурсам. Площини стін мали відповідно трактовані архітектурні деталі. В контрасті з глухим полем стіни виразного вирішення набули шестикутні двері з багато різьбленими одвірками, вікна, що мали форму хреста з прямокутними або округленими раменами, круглі, розвинуті профільовані карнизи, оздоблені різьбою, тощо.














© 2007-2010, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)
Всі права застережені відповідно до чинного законодавства України.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише за узгодженням з автором.






Сайт Новгород-Сіверського історико-культурного музею-заповідника

Сайт о Новгороде-Северском

Новгород-Сіверський: історія, архітектура, природа і туризм

[an error occurred while processing this directive]