Перейти на головну сторінку сайту
    на головну/home


     Івано-Франківська область Івано-Франківськ

         Богородчанський р-н

Манява

         Галицький р-н

Блюдники
Височанка
Вікторів
Крилос (скансен)
Курипів
Сапогів

         Долинський р-н

Підліски

         Коломийський р-н

Коломия

         Надвірнянський р-н

Максимець

         Рогатинський р-н

Рогатин
Виспа
Загір'я
Кліщівна
Княгиничі
Любша
Помонята
Приозерне (Псари)
Руда
Черче-1
Черче-2

         Тисменицький р-н

Нова Липівка (Сітанерівка)

         Тлумацький р-н

Вікняни
Одаїв

         Яремчанська міськрада

Ворохта
Татарів
Яремча/Дора (монастир)
Яремча/Дора
Яремча/Ямна
Фото Сергія Каліберди
Фото Сергія Каліберди
Фото Сергія Каліберди
Фото Сергія Каліберди
Фото Сергія Каліберди
Фото Сергія Каліберди


Підліски


с. Підліски (до 1950-х років - Нягрин), Долинський р-н, Івано-Франківська область. Показати на мапі

         Церква Введення Пресв. Діви Марії, 1864

Фото Сергія Каліберди

Церква у Підлісках - напевно, єдиний в Україні дерев'яний храм, де знаходиться старовинний орган (ще один орган є в костелі у Ковелі, але той не є старовинним). Інструмент, що зберігається у церкві в Підлісках, був виготовлений наприкінці XIX ст. майстром Яном Грохольським із Старого Сонча.
Автор усіх фото на цій сторінці - Сергій Каліберда, www.organy.lviv.ua

Фото Сергія Каліберди

Орган залишили на збереження у місцевій церкві німці-колоністи, коли мусили покинути село 1939 року, напередодні Другої світової війни. Зрозуміло, що вони вже сюди не повернулися.


Свою статтю про церкву в Підлісках надав дослідник органів в Україні, Сергій Каліберда (Львів), автор сайту www.organy.lviv.ua:


Про Волохів (Румунів) в галицьких Карпатах не згадують ані літописи, ані хроніки, ані інші писані джерела. Між тим, в назвах хребтів, верхів, полонин, потоків, румунське походження їх назв не підлягає ніякому сумніву. Попадаються й села з румунськими назвами. Одне із таких сіл - Нягрин Долинського району, яке у 1950-х роках було переіменоване у Підліски. Перша згадка про село датується 1602 роком, тож село має давню історію, якій більше 400 років! Вже давно в селі немає нікого, хто вживав би або хоч розумів румунську мову, зате місцеві мешканці добре пам'ятають німецьких колоністів, які проживали в селі до 1939 року. Залишаючи село напередодні другої світової війни, в пам'ять про своє перебування, німці подарували церковній громаді орган-позитив. Німці були чи то католики, чи протестанти (лютерани) — зараз встановити важко — але орган залишили прихожанам православної церкви, сподіваючись на догляд та збереження, хоч знали, що орган у практиці православного богослужіння не використовується. Невеличка дерев'яна православна церква в цьому селі була збудована у 1864 році. Місце для церкви нічим не виділяється серед маєтків навколо сусідніх хат. Напевно, у давнину хтось із місцевих жителів виділив ділянку землі із своїх моргів.

Фото Сергія Каліберди

Орган-позитив мав шість регістрів, один мануал, ручний міх підкачували в процесі гри. Коли у 1990-х роках його відновили, то оригінально вирішили проблему підкачки: у приміщенні дзвіниці облаштували компресор і протягнули від нього повітряний канал. Але після заміни старої дзвіниці на нову компресор демонтували, і тепер, на превеликий жаль, орган не діє.


Цей орган був виготовлений наприкінці XIX століття Яном Грохольським із Сторого Сонча. У деяких джерелах цей органобудівник ідентифікується з Яном Гроховським із того ж Старого Сонча в Краківському воєводстві, а часом із Нового Сонча — напевно, він міняв місце свого перебування. Відомо, що у 1880 році він збудував орган для бернардинського костьолу св. Барбари в місті Тарнув, а в 1902 році - для костьолу Вознесіння Найсвятішої Діви Марії у м. Серпц Варшавського воєводства.

Орган-позитив в селі Нягрин мав шість регістрів, один мануал. Ручний міх забезпечував невеликий обсяг повітря, тому його потрібно було підкачувати у разі тривалої гри. Міх містився у нижній частині корпуса, педалі не було. Клавіатура на 54 клавіші ( від С до f''") знаходилась на лівій стороні корпуса. На зовнішній стороні проспекта розміщені металеві труби, зовнішньо орган прикрашений дуже скромно.

Фото Сергія Каліберди

Мирон Кизим, один з братів, які власними руками відремонтували орган у 1990-х роках, і пономар Степан Шутка біля входу до церкви


Коли у приєднаній до України частині Галичини розпочались релігійні притиски з боку радянської влади та знищення церков, мешканці села "від гріха подалі" розібрали орган на частини та заховали їх. Довгий час орган зберігався у хатах двох мешанців села. Лише в кінці 1980-років орган вирішили зібрати та відновити його звучання. Розбирання органа в свій час виконали грамотно і кваліфіковано: кожну трубу та кожну віндладу (повітряний канал) відмаркували, і за тими позначеннями у 1990 році брати Мирон та Іван Кизими зібрали орган. Щоб "оживити" його, за консультаціями звертались до львівського органіста і органного майстра Віталія Півнова, який мав великий досвід у справах відновлення органів. В.Півнов здійснив регулювання механіки та настроювання інструмента. Повітряну машину для подання повітря в орган зробили оригінально і мудро. Замість міхів, які потрібно було накачувати руками, протягнули повітряний канал, міхи виключили із системи подання повітря і зняли з органа, а компресор встановили в 15 метрах від церкви, в старій дзвінниці, щоб уникнути шуму від нього. Для передачі повітря проклали товстий повіряний канал, який вклали в траншею та закопали у землю, в вихід завели в церкву. Організували і дистанційне включення. Орган запрацював і на ньому можна було грати, але з часом він вийшов з ладу. Пізніше стару дзвіницю замінили новою, тоді ж зіпсований на той час компресор зняли, орган лишився свого "дихання". Про ремонт органа в 1990 році свідчить металева табличка з гравірованим написом: "Орган реставрований братами Мироном та Іваном Кизимами в честь 120-річчя Уведенської церкви в селі Нягрин. 1990 р."


Прикрість полягає у тому, що ні церковна громада, ні священник на потребують використання органа під час богослужіння, а орган періодично потребує кваліфікованого догляду, який організувати в далекому передгірському селі проблематично. Позитив є сільською та церковною реліквією, з якою пов'язана значна частина історії села та пам'яті його мешканців, разом з тим вона свідчить про найкращі людські їх якості.


Література:
1. Мирон Кордуба. Земля свідком минулого. Журнал "Історія української географії". Збірник конференції у Тернополі, 2007.
2. Jerzy Golos. The Polish Organ. Vol.1: The Instrument and its History. Sutkowski Edition, Warsaw, 2001, p 192.
3. Jergy Mizgalski. Organisci i organmistrze polscy in Prace Naukove Muzykologii UM - (Polish organists and organ-builders. Academic Works of the Institute of Musicology, University of Warsaw). Warsaw, 1961, p.99.

Фото Сергія Каліберди Фото Сергія Каліберди


© 2011, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)
Всі права застережені відповідно до чинного законодавства України.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише за узгодженням з автором.





[an error occurred while processing this directive]