Перейти на головну сторінку сайту
    на головну/home


     Закарпатська область Ужгород

       Берегівський р-н

Гетен
Мужієво
Четфалва (Четове)

       Великоберезнянський р-н

Буківцьово
Вишка
Гусний
Кострина
Сіль
Сухий
Ужок
Чорноголова

       Виноградівський р-н

Новоселиця

       Воловецький р-н

Абранка
Біласовиця
Гукливий
Задільське
Котельниця
Пашковець
Підполоззя
Тишів
Щербовець
Ялове

       Іршавський р-н

Дешковиця
Івашковиця
Локіть

       Міжгірський р-н

Буковець
Верхній Студений
Ізки
Келечин
Колочава
Кужбиї
Міжгір'я
Негровець
Нижній Студений
Павловець
Пилипець
Подобовець
Присліп
Рекіти
Репинне
Розтока
Синевирська Поляна
Сухий
Торунь

       Мукачівський р-н

Вільховиця
Руська Кучава

       Перечинський р-н

Лікіцари

       Рахівський р-н

Богдан (пол. Рогнєска)
Великий Бичків
Ділове
Лазещина
Середнє Водяне (нижня)
Середнє Водяне (верхня)
Ясіня

       Свалявський р-н

Свалява
Уклин

       Тячівський р-н

Нижня Апша (Діброва)
Колодне

       Хустський р-н

Данилово
Крайниково
Олександрівка
Сокирниця
Стеблівка
Фото Олени Крушинської, травень 2008 р.

На дзвіниці

Фото Олени Крушинської, травень 2008 р.

Краєвид з дзвіниці

Фото Олени Крушинської, травень 2008 р.

Погляд крізь підсябиття

Фото Олени Крушинської, травень 2008 р.

Давній угорський дзвін

Фото Олени Крушинської, травень 2008 р.

Опори і розкоси

Фото Олени Крушинської, травень 2008 р.

Інтер'єр реформатського храму

Фото Олени Крушинської, травень 2008 р.

Розписи вівтарної частини

Четфалва (Четове)


с. Четфалва (Четове), Берегівський р-н, Закарпатська область. Показати на мапі

         Дзвіниця 1753 р. реформатської церкви XV ст.

Фото Олени Крушинської, травень 2008 р.

Химерні споруди Четфалви: католицький храм Святого Духа 1998-2001 рр. (на передньому плані) і готичний реформатський храм XV ст. з дерев'яною дзвіницею XVIII ст.
Фото Олени Крушинської, травень 2008 р.


Про Четфалву писала у своїй рубриці "Дивні пам'ятки України" в журналі "Міжнародний туризм" (№5(83) 2008, с.134-135):

СЮРРЕАЛІЗМ В ЧЕТФАЛВІ
Фото Олени Крушинської, травень 2008 р. Непідготовленого туриста Берегівський район Закарпаття збентежить сам по собі: коли той побачить дубльовані назви вулиць - угорською і українською, по два прапори на сільраді - синьо-жовтий і біло-червоно-зелений, коли спитає дорогу, а у відповідь - лише здивовані очі місцевих мешканців-мадьярів, які зовсім не розуміють української... Але в Четфалві (на радянських мапах - Четово) мандрівник розгубиться остаточно. По-перше, по сільській забудові аж ніяк не скажеш, що знаходишся в Україні - угорське селище та й годі (власне, звідси до кордону якийсь кілометр). По-друге, з панталику збивають споруди на центральному майдані села - кожна з них є типовою "дивною пам'яткою", цілковито підпадаючи під тематику нашої рубрики.

На першому плані хизується футуристична споруда прегарної форми - щось середнє між яйцем, вігвамом і будівлею опери в Сіднеї. Поруч - не менш дивакувата параболічна арка-дзвіниця. Це ансамбль католицького храму Святого Духа, створений закарпатськими будівничими у 1998-2001 роках. Його особливість - не лише в архітектурі, але і в "толерантності". Справа у тім, що тут по черзі правлять службу Божу греко-католики і римо-католики (на загал їх 110, що складає 15% населення Четфалви), і тому у вишукано оздобленому інтер'єрі церкво-костелу присутні водночас і Розп'яття, й іконостас. І всі задоволені!
Неподалік від сучасного католицького розташований давній, реформатський храм - теж дивний по повній програмі! Понад гонтовим дахом мурованого костелу високо здіймається шпиль дерев'яної дзвіниці - але підійшовши зовсім близько, можна побачити, що насправді це не одна, а дві окремі споруди, поставлені майже впритул, буквально в метрі одна від одної.

Фото Олени Крушинської, травень 2008 р.

На фото видно, що дзвіниця і храм - це дві окремі споруди, розташовані майже впритул

Фото Олени Крушинської, травень 2008 р.

30-метрова заввишки дерев'яна дзвіниця надзвичайно стійка, хоч і не має фундаменту, завдяки оригінальній каркасній конструкції з численними опорами і розкосами


Кам'яний костел походить, за останніми даними, ще з XV ст., а дзвіницю поставили біля його фасаду у XVIII ст. Вона наслідує форми оборонних веж,а її перший ярус виконує роль вхідної брами. Майже 30-метрова дзвіниця Фото Олени Крушинської, травень 2008 р. вважається чи не найвищою серед своїх посестер на Закарпатті, а її каркасна конструкція взагалі не має собі рівних. Вежа стоїть просто на землі - не має ані вкопаних підвалин, ані фундаменту, замість них по периметру викладені камені з дерев'яною обв'язкою на них, на яку спирається 16 опорних стовпів, зв'язаних в одне ціле розвиненою системою розкосів. Сучасні математичні розрахунки показали, що інженерне рішення цієї вежі, що зумовлює її стійкість, є бездоганним, і дійти до нього могли лише досвідчені будівничі з неабиякою художньою фантазією.


Фото Олени Крушинської, травень 2008 р.

Стелю реформатського костелу у 1753 році оздобили 60-тю дерев'яними
дошками-кесонами із декоративними орнаментальними розписами


А мурований готичний костел ховає у своїх стінах справжнє диво, яке, знову таки, не має аналогів в Україні. Дерев'яна стеля нави розділена на дещо нерівні за розмірами і формою квадрати, по 10 штук у довжину та 6 - в ширину. Всі ці 60 кесонів заповнені яскравими орнаментальними композиціями, з яких повторюються лише дві.

Як свідчить дата в одному з кесонів, стелю оздоблено у 1753 році. Теслярські роботи виконав майстер Шандор Ференц, розмалював стелю або він же, або інший, невідомий майстер. Технологія була приблизно такою: спочатку квадратні щити з дошок розмальовували - білий, чорний або червоний фон, зверху орнамент, а вже у готовому вигляді кесон кріпили на стелю. Стеля в абсиді розписана на 20 років пізніше і відрізняється за орнаментами і колоритом.
Ця розписна стеля - неповторний витвір народного декоративного мистецтва. Кажуть, в Угорщині існують подібні - може, й так, але чому ж тоді цілі автобуси мадьярських туристів приїздять до Четфалви поглянути саме на нашу диво-стелю?

Фото Олени Крушинської, травень 2008 р.

На одному з кесонів тесля залишив свій автограф: ім'я - "Шандор Ференц", і "логотип" - рубанок


Фото Богдана Ходанича, 2006 р. Михайло Сирохман пише про пам'ятки Четфалви:
"Четово, населене переважно угорцями, розташоване на правому березі Тиси. Уперше згадується у 1341 році. У 1645 році в місцевій хроніці йдеться про міцну реформатську громаду, якій належав простої форми храм XV сторіччя, що давніше був католицьким. Храм вимуровано з каменю, зовні й всередині стіни поштукатурено і побілено. Наву вкрито високим двосхилим дахом, п’ятигранне приміщення вівтаря значно менше і вужче, відділене від нави стрілчастою аркою. Південно-західний кут зміцнено контрфорсом.
Усередині при західній та північній стінах розташовано хори на різьблених дубових стовпах. Дерев’яна стеля розбита на 60 кесонів, заповнених стилізованими рослинними орнаментами в народному стилі на білому, чорному і охристо-червоному тлі, а також написами з датами перебудови та декорування інтер’єру. Малювання в наві датується 1753 роком, у 1773 році малювання у вівтарній частині виконав Ференц Асталош Ландор. Північні стіни нави й святилища не мають вікон, південні стіни прорізано вузькими готичними вікнами.
Упритул до західної стіни церкви у XVIII сторіччі споруджено дзвіницю, що нагадує своїми формами оборонні башти минулого. Дерев’яна каркасна двоярусна квадратна в плані споруда належить до кращих взірців дерев’яної архітектури краю. Перший ярус має опасання на стовпчиках з дощаними стінами на дві третини висоти. Другий ярус – це висока вежа з підсябиттям з різьбленням по низу та з арками-голосницями зверху. Дзвіницю вкриває чотирисхилий дах з чотирма вежками-фіалами на кутах, що переростає у високий восьмигранний шпиль. Висота шпиля більша за висоту башти. Каркасна конструкція з 16 опорами,з численними зв’язками й поперечинами є унікальною. Дзвіницю могли збудувати у 1753 році, коли відбулася значна перебудова храму. Вхід до церкви веде через нижній ярус дзвіниці, крізь закриту галерею, сполучену з входом на західному фасаді. Церкву й дзвіницю ідеально відреставровано у кінці 1990-х років: дзвіницю оббито новим ґонтом, стіни церкви побілено, а металеве покриття дахів замінено ґонтовим [М.Сирохман. П’ятдесят п’ять дерев’яних храмів Закарпаття. К.: Грані-Т, 2008].


[Поп И.И., Поп Д.И. В горах и долинах Закарпатья. - М. : Искусство, 1971 г., с. 71]:

В 22 километрах от Берегова, не доезжая до села Вилок, мы сворачиваем в село Четово, в котором уже издали виднеется острый шпиль деревянной готической колокольни. К костелу подъезжаем со стороны апсиды и, только подойдя к нему вплотную, мы замечаем, что здесь не одна постройка, а две, расположенные на одной оси. Каменный готический костел XV века, состоящий из абсиды и нефа, обрывается высоким треугольным фронтоном.
Деревянная же колокольня, поставленная вплотную к нему у фронтонного фасада, построена в XVIII веке.
По своим архитектурным формам колокольня напоминает оборонительные башни Чехии, Германии. Нижний ярус башни шире верхнего и отделен от него наклонной крышей. В оборонительных башнях такая крыша имела функциональное назначение, от нее отскакивали бросаемые на осаждающих сквозь отверстия-машикулы в полу галереи различные предметы. В колокольне же в Четове галерея-подсебитье и наклонная крыша имеют уже чисто декоративный характер.
Одновременно с постройкой колокольни в 1753 году был расписан неф костела. Росписи в абсиде сделаны 20 лет спустя. Плоский потолок нефа разделен на 60 квадратов, в каждом из них нарисована орнаментальная композиция в народном стиле на белом, черном и охристо-красном фоне. Такое оригинальное перекрытие нефа воспринимается как пестрый ковер, сотканный руками народных рукодельниц.


Загальний вигляд [ПГА, т. 2, с. 172] Фото Карела Кучі, травень 2006 р.

[ПГА, т.2, с.172-173]: РЕФОРМАТОРСКАЯ ЦЕРКОВЬ, 1753 г., И КОЛОКОЛЬНЯ, XVIII в. Сложена из камня на известковом растворе, снаружи и изнутри оштукатурена и побелена. В плане памятник представляет однонефную базилику с пятигранным хором, отделенным от нефа аркой стрельчатой формы. Юго-западный угол укреплен каменным контрфорсом. Перекрыта двускатной крышей крутого уклона. Хоры расположены у западной и северной стен на дубовых резных столбиках. Деревянный потолок разбит на кессоны, в которых написаны стилизованные растительные орнаменты. Росписи потолка в нефе и хоре датируются надписями соответственно 1753 и 1773 гг.
План дзвіниці [ПГА, т. 2, с. 172] Вплотную к западной стене церкви примыкает колокольня. Ее архитектурные формы напоминают оборонные башни прошлых столетий. Деревянная, квадратная в плане, каркасной конструкции, двухъярусная. Первый ярус окружает опасание на столбиках с раскосами, обшитое досками. Второй ярус выполнен в виде высокой башни с подсебитьем, украшенным по низу резьбой и аркадой-голосниками вверху. Колокольню перекрывают четырехскатная крыша, перерастающая в высокий граненый шпиль, покрытый лемехом. Высота шпиля почти равняется высоте башни. Каркасная конструкция колокольни с 16-ю несущими опорами и бесчисленными раскосами и связями может быть отнесена к числу уникальных.


[Логвин Г.Н. Украинские Карпаты. М.: Искусство, 1973. с. 122-126]:

В селе Четово находится храм XVIII в. с уникальными декоративными росписями на потолке. Еще издали с главной дороги виден силуэт его высокой башни с огромным шпилем. Каменный храм расположен посреди большого села с плотной застройкой, которое сначала почти не видно из-за густой зелени садов. Рядом с ним стоит деревянная колокольня в виде оборонной башни. Однонефный каменный храм XVIII в. имеет граненую апсиду. Наибольший интерес представляет его интерьер, вернее декоративные росписи его потолка. Ибо сам он скромный: белые стены, в нефе - лавки, в алтаре - обыкновенный стол вместо престола. Росписи перекрытия храма - одно из дивных произведений народного искусства. В нефе они исполнены в 1753 г., а в алтаре - в 1773 г. Потолки деревянные. Мастер Шандор Ференц выполнил плотничьи работы, а безымянный мастер - живописные. Эти росписи представляют большой интерес не только как уникальный памятник монументальной декоративной живописи, но и как свидетельство творческих связей украинского и венгерского искусства. Село Четово - мадьярское село на украинской территории, поэтому естественным были здесь культурные контакты и взаимосвязи украинцев и венгров.
Потолок нефа разделен на квадраты по десять в длину и по шесть в ширину, которые чуть-чуть отличаются размерами один от другого, благодаря чему в разбивке отсутствует сухость и шаблон. Все шестьдесят квадратов заполнены декоративными орнаментальными композициями (илл. 73). В одном из квадратов помещена дата - 1753 г., а в другом - сделана надпись, в которой сообщается имя жертвователя и исполнителя- Шандора Ференца и изображен плотничий инструмент - рубанок.
Квадратные щиты из досок, украшенные живописью, уже в готовом виде без определенного порядка смонтированы на потолке. Вероятно, живописные работы велись таким образом. Сначала все поле щита закрашивалось белой или охристо-коричневой или черной краской. Затем, в зависимости от цвета фона, мастер исполнял на нем орнамент в определенной гамме: на темном фоне - светлых тонов, а на светлом - ярких и интенсивных.
Растительная орнаментация в каждом квадрате представляет собой совершенно самостоятельную композицию. Одни из них - их восемь - построены по двум осям симметрии, другие - их девятнадцать - по одной, наконец, одна композиция совершенно не имеет осей симметрии. Роспись потолка в целом производит впечатление громадной украинской плахты, в которой по рисунку в шашку компонуются отдельные квадраты.
Особенную красоту росписи придает матовая поверхность живописи, а также фоны квадратов: белый, глубокий бархатный черный и охристо-коричневый. Красные, белые, желтые, зеленые, охристо-розовые, серо-голубые и нежно-желтые орнаменты поражают своим разнообразием и неповторимостью. Их рисунки имеют аналогии не только с мотивами украшений упомянутого выше Евангелия XVII в. из Негровца, но и с росписями украинских хат, а также мысников, скрынь, посуды и других предметов обихода. Это обстоятельство указывает на источники, которыми пользовался и которыми вдохновлялся прекрасный художник-декоратор, оформивший потолок храма в Четове.
Росписи потолка в алтаре выполнены по светлому фону и не имеют того монументального характера, как росписи нефа; они суше и свидетельствуют о том, что декоративное искусство в XVIII в. начинает клониться к упадку.
Колокольня в Четове - шедевр плотничьего искусства. Ее каркасная конструкция не имеет себе равных среди деревянных сооружений подобного рода на Украине. Чтобы в этом убедиться, следует лишь войти под ее сень и посмотреть на ее «скелет», состоящий из шестнадцати несущих опор и бесчисленных раскосов и связей. Чтобы возвести такое здание, необходимо было иметь не только большой опыт, но и огромную художественную фантазию. Современные математические вычисления доказали, что инженерное решение этой колокольни, обеспечившее ее устойчивость, безукоризненно. Башня стоит прямо на земле, у нее нет ни вкопанных свай основания, ни фундаментов. Вместо них по периметру постройки расположен ряд камней, а на них - обвязка из бревен, на которую поставлены несущие столбы. Высота колокольни не превышает 30 м. Она простых кратких пропорций (ее венчание и собственно колокольня имеют отношение 1:1), но в пространственном восприятии кажется, будто завершение ниже. Низ этого сооружения представляет собой открытый каркас, защищенный от дождей широким опасаньем. Над ним поднимается стройная башня с декоративным подсябитьем, концы досок обшивки которого, имеющие фигурные вырезы, создают узорчатый рисунок на просвет. Над подсябитьем проходит аркатура из трехлопастных арочек, шатровая кровля которой по упругой кривой переходит в высоченный шпиль острого рисунка. У основания шпиля колокольни расположены четыре миниатюрные башенки с маленькими шпилями. Эти башенки создают контраст, зрительно увеличивают масштаб центрального шпиля и придают венчанию необычайную нарядность

© 2009, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)
Всі права застережені відповідно до чинного законодавства України.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише за узгодженням з автором.





Туристична марка, присвячена храму й дзвіниці у Четфалві

Храм у Четфалві - туристично-маркове місце (ТМ №68)


[an error occurred while processing this directive]