Перейти на головну сторінку сайту
    на головну/home


     Закарпатська область Ужгород

       Берегівський р-н

Гетен
Мужієво
Четфалва (Четове)

       Великоберезнянський р-н

Буківцьово
Вишка
Гусний
Кострина
Сіль
Сухий
Ужок
Чорноголова

       Виноградівський р-н

Новоселиця

       Воловецький р-н

Абранка
Біласовиця
Гукливий
Задільське
Котельниця
Пашковець
Підполоззя
Тишів
Щербовець
Ялове

       Іршавський р-н

Дешковиця
Івашковиця
Локіть

       Міжгірський р-н

Буковець
Верхній Студений
Ізки
Келечин
Колочава
Кужбиї
Міжгір'я
Негровець
Нижній Студений
Павловець
Пилипець
Подобовець
Присліп
Рекіти
Репинне
Розтока
Синевирська Поляна
Сухий
Торунь

       Мукачівський р-н

Вільховиця
Руська Кучава

       Перечинський р-н

Лікіцари

       Рахівський р-н

Богдан (пол. Рогнєска)
Великий Бичків
Ділове
Лазещина
Середнє Водяне (нижня)
Середнє Водяне (верхня)
Ясіня

       Свалявський р-н

Свалява
Уклин

       Тячівський р-н

Нижня Апша (Діброва)
Колодне

       Хустський р-н

Данилово
Крайниково
Олександрівка
Сокирниця
Стеблівка

Колочавські будні.
Фото Олени Крушинської і Владіміра Гуліна-Мігалця

Фото Олени Крушинської, червень 2009 р.
Фото Олени Крушинської, червень 2009 р.
Фото Владіміра Гуліна-Мігалця, червень 2009 р.
Фото Олени Крушинської, червень 2008 р.

Могили чеських жандармів, вбитих Миколою Шугаєм, на подвір'ї церкви св. Духа. Фото Олени Крушинської

Фото Олени Крушинської, травень 2008 р.

Краєвид з корчми "Cetnicka stanice" ("Жандармський відділок"), відбудованої кілька років тому з руїн справжнього відділку.
Фото Сергія Криниці

Фото Сергія Криниці

Колочава


смт. Колочава, Міжгірський р-н, Закарпатська область. Показати на мапі

         Церква Св. Духа, 1795

Фото Олени Крушинської, січень 2009 р.

Вигляд церкви з її дзвіниці, перенесеної до новішої мурованої церкви неподалік.
Фото Олени Крушинської, січень 2009 р.


Фото Олени Крушинської, вересень 2007 р.

ЦЕРКВА-МУЗЕЙ У КОЛОЧАВІ


ЯК ПОТРАПИТИ:
Зателефонувати п. Василю Глебі:
+380989665022,
який відкриє браму і проведе інформативно насичену екскурсію. На відвідини церкви заплануйте мінімум півгодини.


Фото Олени Крушинської, червень 2009 р. Колочава - це не просто село, це ціла маленька країна, яка зависла десь у позачасовому просторі. Тут спокійно поєднуються реальна історія, легенди, література й сучасне життя, і, здається, колочавці почуваються в такому сумбурі, наче риба у воді.
Для українців Колочава - це колоритне карпатське село в очотенні гір, де можна мандрувати пішки або на лижах. Для чехів - це край дитинства і казок, адже тут, в Колочаві, оживають легенди про славнозвісного опришка, описаного чеським класиком Іваном Ольбрахтом в романі "Микола Шугай - розбійник" (1933). Про цього карпатського робінгуда кожен читав кожен чеський учень, а тут, в Колочаві, можна піти і подивитися на могили жандармів, яких він уколошкав, на пошиті гонтом хати, на гірські краєвиди, соковито описані Ольбрахтом - все такі ж, як на початку минулого століття. Тож недивно, що Колочавою ходять і ходять з широко відкритими очима чеські туристи, а місцеві дітлахи вже вивчили, як чеською буде "привіт, дай цукерку".
Віднедавна Колочава - це ще й "село семи музеїв", створених за ініціативи і коштом Станіслава Аржевітіна, банкіра і депутата, родом з цього села. Серед них і музей Ольбрахта, музеї "Чеська школа", "Радянська школа", а головне - унікальний скансен із відновленою вузькоколійкою, про який можна почитати на окремій сторінці.

Фото Сергія Криниці

Краєвид Колочави. Фото Сергія Криниці


Не можу не навести свою улюблену цитату Івана Ольбрахта (в російському перекладі) про село Колочаву - "такое длинное, что не удивительно, если неискушенный путник, шагая по долине, мимо хат... потом мимо лугов и огородов, потом опять мимо хат, начинает испытывать, в зависимости от своего характера, либо ярость, либо тупую покорность; ибо и через час, и через два, и через три прохожие снова и снова отвечают ему, что он в Колочаве, в Колочаве-Негровце, в Колочаве-Горбе, в Колочаве-Лазах".

[Д.И.Гоберман. Памятники деревянного зодчества Закарпатья. Ленинград, Аврора, 1970] Фото Михайла Сирохмана Фото Михайла Сирохмана Фото Миколи Маслюха

Святодухівська церква на світлинах (зліва направо) з видання [Д.И.Гоберман. Памятники деревянного зодчества Закарпатья. Ленинград, Аврора, 1970] (перше фото), Михайла Сирохмана (друге і третє), Миколи Маслюха, серпень 2007 (четверте).


Михайло Сирохман пише про церкву св. Духа:
У Колочави-Горбi біля головної дороги сперечається стрункістю зі смереками дерев'яна церква св. Духа, що належить до найвищих архітектурних досягнень Закарпаття. Згідно з написом на одвірку, «Создан храм сей 1795 при парохові Іоані Попович при царі Францишкі ІІ майстрові Ференц Текка. Тоді був великий голод». У давні часи голод часто супроводжував верховинське життя і подібні нещастя часом фіксувалися у парохіальних книгах, а в Колочаві запис потрапив навіть на одвірок церкви.
У 1801 році в документах єпископської візитації записано, що «Колочава має дві церкви деревяні: в матери р. 1797 поставлену 300 вірников вмістящу, другу же в филіалу для 300 вірников, добра, добрі сооружена» (можливо, мова йде про філію в Лазах).

Сергія Криниці, жовтень 2007 р. Фото Олени Крушинської, січень 2009 р.

Осінь-зима. Фото Сергія Криниці, жовтень 2007 р.
та Олени Крушинської, січень 2009 р.


Двозрубна тридільна церква струнка і досконала в пропорціях. Головні об'єми дивовижно збалансовані по горизонталі й вертикалі. Стрімкість головного фасаду врівноважується об'ємами нави та вівтаря й водночас підтримується нестримними схилами дахів. Висока вежа над бабинцем завершена чудовим бароковим ансамблем з гранчастої бані з дашком, ліхтаря та кулястої главки над ним. Ліхтарі з главами вдало акцентують гребені дахів над навою та вівтарем. Усередині наву перекрито арковим склепінням, вівтарну частину – шатровим зрубом, над бабинцем настелено плоске перекриття. Дерев'яну двоярусну каркасну дзвіницю, що стояла біля церкви, перенесено до збудованої неподалік православної церкви й оббито бляхою. Таким чином, дзвіниця, якою користувалася громада, втратила своє архітектурне обличчя, а церква, що була довго закритою і називалася «музеєм атеїзму», зовні залишилася недоторканою в своїй первісній красі, хоча й була повністю спустошена всередині.

Сергія Криниці, жовтень 2007 р. Фото Олени Крушинської, січень 2009 р.

Ще одне сезонне порівняння, зима-весна. Фото Олени Крушинської, січень 2009 р.,
та Сергія Криниці, травень 2008 р.


Церкву зняли з реєстрації діючих храмів 9 січня 1953 року. Згодом ікони було вмонтовано до іконостасу Шелестівської церкви в Ужгородському музеї архітектури і побуту. Не виключено,що колочавська церква вціліла завдяки статусу музею, хоча портретам вождів пролетаріату, встановленим на місці іконостасу, було там, мабуть, не дуже затишно. У всякому разі і церква і дзвіниця дійшли до наших днів. Обидві пам'ятки було відреставровано у 1969–1970 рр. Неподалік від Святодухівської церкви у 1928 році православна громада збудувала досить цікаву церкву св. Трійці. Займався будівництвом храму ієромонах Гермоген,який став у ньому першим священиком, а будівничим був відомий майстер з Міжгір'я Василь Карпа – родоначальник династії знаних в околиці майстрів. Водночас причетним до проекту вважають і російського інженера-емігранта.
Колочава стає дедалі привабливішою для туристів. Постійно приїжджає багато чехів, що полюють за враженнями молодості своїх батьків та за героїчним духом Шугаєвої землі. У селі організовано 7 музеїв, між якими музей Івана Ольбрахта і музей народної архітектури [М.Сирохман. П’ятдесят п’ять дерев’яних храмів Закарпаття. К.: Грані-Т, 2008].


Сергія Криниці, жовтень 2007 р. Фото Олени Крушинської, січень 2009 р. Фото Олени Крушинської, січень 2009 р.

Фото (зліва направо) з видання [Макушенко П.И. Народная деревянная архитектура Закарпатья (XVIII - нач. ХХ в.). М., Стройиздат, 1976], Михайла Сирохмана та Олени Крушинської (січень 2009 р.)


Вигляд з північного заходу[ПГА, т. 2, с. 187] [ПГА, т.2, с.187]: Построены мастером Ф. Гекка, о чем сделана надпись на косяке входной двери. Деревянная, двухсрубная, трехчастная. Возведена из еловых брусьев, стены выше поддашия покрыты гонтом, все крыши, завершения и стены башни покрыты дубовым лемехом. С востока к пятистенному срубу нефа и бабинца примыкает прямоугольный сруб. С запада - двухъярусная каркасная галерея с ажурной аркадой в верхнем ярусе. В высокую двускатную крышу пятистенного сруба врезается более низкая крыша. Над бабинцем возвышается квадратная в плане глухая каркасная башня с многоярусным барочным завершением. Квадратные башенки-фонари установлены на гребне крыш. Круговое поддашие, устроенное на выпусках венцов срубов, у западной стены поддерживается резными столбиками галереи. Неф перекрыт коробовым сводом, восточный объем - Шатровым срубом, над бабинцем - плоское перекрытие. У западной стены центрального сруба устроены хоры. Памятник реставрирован в 1969-1970 гг. Колокольня квадратная в плане, двухъярусная, каркасной конструкции. Первый ярус, окруженный опасанием на столбиках, зашит вертикально досками, второй с открытой круговой аркадой - под шатровой кровлей.


Фото Сергія Криниці

Весняний краєвид від Сергія Криниці

Фото Олени Крушинської, червень 2009 р. Фото Олени Крушинської, червень 2009 р.

Екслюзивні фото з риштувань сусідньої з дерев'яною мурованої церкви, де влітку 2009 року майстри перекривали бляхою бані.

Фото Олени Крушинської, червень 2009 р. Фото Олени Крушинської, червень 2009 р.

Авторка сайта спостерігає за роботою майстрів.
Страшно, але гарно! :-)







© 2009, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)
Всі права застережені відповідно до чинного законодавства України.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише за узгодженням з автором.






Туристична марка, присвячена церкві в Колочаві

Церква в Колочаві - туристично-маркове місце (ТМ №98)


Скансен "Старе Село" в Колочаві


"Колочава навздогін зупиненому часу" - стаття у "Дзеркалі тижня"


[an error occurred while processing this directive]