To the homepage
    home


     Zakarpattia region Uzhgorod

       Berehovo district

Chetfalva (Chetovo)
Heten
Muzhievo

       Irshava district

Deshkovytsia
Ivashkovytsia
Lokit`

       Khust district

Danylovo
Krajnykovo
Oleksandrivka
Sokyrnytsia
Steblivka

       Mizhgir`ja district

Bukovets`
Izky
Kelechyn
Kolochava
Kuzhbyi
Mizhgir`ja
Nehrovets`
Nyzhnij Studenyj
Pavlovets`
Podobovets`
Pryslip
Pylypets`
Rekity
Repynne
Roztoka
Sukhyj
Synevyrs`ka Poliana
Torun`
Verkhnij Studenyj

       Mukachevo district

Rus`ka Kuchava
Vilkhovytsia

       Perechyn district

Likitsary

       Rakhiv district

Bohdan (Rogneska)
Dilove
Lazeschyna
Serednie Vodiane (lower)
Serednie Vodiane (upper)
Velykyj Bychkiv
Yasinia

       Svaliava district

Svaliava
Uklyn

       Tiachiv district

Kolodne
Nyzhnia Apsha (Dibrova)

       Velykyj Bereznzyj district

Bukivts`ovo
Chornoholova
Husnyj
Kostryna
Sil`
Sukhyj
Uzhok
Vyshka

       Volovets` district

Abranka
Bilasovytsia
Huklyvyj
Kotelnytsia
Pashkovets`
Pidpolozzia
Scherbovets`
Tyshiv
Yalove
Zadil`s`ke

       Vynohradiv district

Novoselytsia

Sukhyj


Sukhyj, Mizhgir`ja district, Zakarpattia region. Show on map

         SS. Peter and Paul church, XVIII c.

Фото Карела Кучі, травень 2006 р.

Фото Карела Кучі (http://kostelyazvonice.wz.cz), травень 2006 р.


Церква в Сухому - ровесниця репинської церкви, тобто походить з XVIII ст., хоч місцеві жителі небезпідставно твердять, що споруда старша за репинську.
У 1801 р. згадують церкву, добре забезпечену церковними речами, що вміщала 120 вірників. Церква тридільна, тризрубна, під двосхилим дахом, над бабинцем - вежа під восьмигранним шатром, що завершується шпилем. Вище опасання та під шатром вежі влаштовано аркади голосниць. На головному фасаді - вісім різьблених стовпчиків, тепер схованих за дерев’яною галереєю з вікнами. Світичі до церкви виготовив Д. Фічоряк.
Біля церкви - традиційна для Міжгірщини дерев’яна двоярусна дзвіниця під восьмигранним шатровим верхом, а в ній - чотири дзвони, три з яких відлив Ф. Егрі.
Два дзвони виготовлено в 1923 р., на дзвоні 1925 р. написано прізвища фундаторів - Івана Ґилбича та Івана Бряника, а четвертий відлито фірмою “Акорд”. У 1991 р. церкву повернуто греко-католикам.
Юрій Бряник з Репинного повідомив легенду про церкву в Сухому, розказану його дідом. Колись у селі була невелика каплиця, в якій служилося лише на Різдво та Великдень, а згодом селяни вирішили побудувати дерев’яну церкву. Священик запропонував місце на ділянці дідуся Гончара, який мав трьох синів. Дід погодився, і люди взялися до роботи. Незабаром вивели з колод стіни, але на ранок стіни були зруйновані. З’ясувалося, що сини Гончара пошкодували землі і захотіли перешкодити будівництву. Розгніваний люд вимагав, щоб священик прочитав “чорну” молитву і той скорився громаді. Відтоді братів та їх нащадків супроводжували нещастя. Отак стається, коли людина міряється силою з Всевишнім. Церкву спорудили на місці каплиці, але, очевидно, не в XVI ст., як сказано в легенді, а пізніше [Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. - Льв.: 2000, с.494-495].






















© 2009, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)
Всі права застережені відповідно до чинного законодавства України.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише за узгодженням з автором.







[an error occurred while processing this directive]