Деревянная, крестовая в плане, одноглавая, с колокольней, примыкающей к западному объему. Состоит из восьмигранного центрального сруба, к которому с востока примыкает граненая пятистенная алтарная часть с ризницей и дьяконником, а с остальных трех сторон - квадратные в плане срубы. Притвор соединяет церковь с двухъярусной колокольней типа восьмерик на четверике, завершенной куполом и главкой. Центральный объем с крупным световым барабаном, несущим купольное завершение, увенчанное декоративным шатром, организует уравновешенную композицию храма. Объем колокольни создает вторую вертикальную ось и сообщает композиции динамику. В объемно-пространственной структуре и декоративном оформлении сооружения прослеживаются черты классицизма, выявленные в четырехколонных портиках с треугольными фронтонами, акцентирующих западный, северный и южный фасады в форме завершений, развитых карнизах с резными подзорами, в кокошниках по периметру купола колокольни. Элементы классицизма храм получил во время перестройки при последнем переносе памятника. В интерьере пространство всех объемов объединено вокруг высотно раскрытой до верха фонарика главы, поставленной на высокий барабан, вырастающий из залома. Связи в основации подбарабанного шатра и сомкнутого срубного свода орнаментованы фигурной порезкой.
Памятник является характерным произведением деревянной архитектуры Поднепровья с элементами классицизма.

[Вісник інституту Укрзахідпроектреставрація, 1997, число 6, с.61-62. Проекти реставрації дерев'яних церков Черкаської області (за архівними матеріалами підготували О.Бойко і В.Слободян)]:
Церква була побудована в 1764-1765 pp. як традиційна тризрубна одноверха, з восьмигранним центральним зрубом та шестигранними вівтарем і бабинцем. Проте, до нашого часу споруда дійшла в спотвореному вигляді, внаслідок великої перебудови у 1864 р., що була пов'язана з необхідністю збільшити церкву - вона була підігнана до взірців типових так званих єпархіальних церков, що будувались у другій половині XIX ст. за шістьма проектами, затвердженими синодом у 1841 р.

Загальний вигляд церкви до реставрації. Фото 1982 р. Вигляд церкви після реставрації. Фото 1989 р.

Проект реставрації. Південний фасад. Повздовжній перетин План

До північної і південної стін нави приставили бічні крила, вирубавши в стінах прямокутні прорізи. Добудовуючи дзвіницю зрубали західну, південно-західну та північно-західну стіни бабинця. Одночасно змінили форму склепіння у вівтарі, а у бабинці - на пласке перекриття. Кінцево церква була спотворена ще й зовнішнім декором, прибудовою портиків при вході в дзвіницю та бічних крил, ліквідацією граней вівтаря і піддашшя, заміною форми дахів та бані. В цей час церква була ошальована.
В 1982 р. на основі натурних обстежень та архівних даних авторським колективом у складі архітекторів І.Могитича, Г.Крук, Я.Швеця, за участю Н.Сліпченко (рецензент П.Жолтовський) розроблено ескізний проект реставрації пам'ятки, яким передбачено повернути пам'ятці первісний вигляд:
- розібрати всі добудови;
- відкрити зруби стін до висоти першого вінцевого карнизу;
- відкоректувати пропорції завершення нави (відтворити баню, ліхтар, маківку);
- відтворити первісні перекриття бані, п'ятисхилі дахи над вівтарем і бабинцем;
- відтворити піддашшя;
- кожухувати барабан нави.
У 1990 р. бригадою Львівської реставраційної майстерні під керівництвом Миколи Якимовича церква була відреставрована (окрім форми бані), згідно з проектом і на сьогодні є чинною.
Архівні справи: ЧС 7-2, ЧС 7-3. ЧС 7-4.

© 2008, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)
Всі права застережені відповідно до чинного законодавства України.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише за узгодженням з автором.