Вигляд з південного сходу. Фото Олени Крушинської, серпень 2009 р.

Римо-католицька каплиця в Язлівчику, яку ще називають "костеликом", є одним з найяскравіших представників малочисленної нині групи дерев'яних костелів Львівщини першої пол. ХХ ст. Він є унікальним зразком застосування стилю модерн у дерев'яній сакральній архітектурі і не має аналогів на теренах України. Поки що нами не виявлено і аналоги закордоном, зокрема, у Польщі. До останніх років про існування цього костелика знали лише одиниці. У 2007 році я включила його до одного з маршрутів путівника "Сорок чотири дерев'яні храми Львівщини" для того, щоб привабити увагу до цієї чудової пам'ятки, згодом - створила його сторінку на сайті "Дерев'яні храми України".
Довгі роки костелик стояв пусткою і поступово руйнувався, і до 2009 року дійшов у стані повного занепаду. Тому, коли на початку літа 2009 р. мені вперше вдалося знайти спонсора, який перейнявся долею дерев'яних храмів, серед кількох розглянених нами кандидатур ми зупинили вибір саме на костелику в Язлівчику. Торгова марка Pinotex (концерн Akzo Nobel), відомий виробник засобів для захисту деревини, з нагоди своєї 50-ої річниці започаткував соціальну акцію - взяв на себе реставрацію пам'ятки дерев'яної архітектури, що знаходиться під загрозою втрати. Проект "Дерев'яні храми України" став громадським партнером, а я - координатором цієї акції. Восени 2009 року було проведено консерваційні роботи, а саме, рубероїдом перекрито ділянки даху і стін, де були діри. Наступного року було проведено обстеження споруди фахівцями ДНТЦ "Конрест" і харківськими архітекторами-реставраторами. На жаль, необхідна для реставрації сума, яку на основі обстежень розрахували ці фахівці, виявилася завеликою для ТМ Pinotex, і навесні 2011 р. проект було закрито.
Детальніше дізнатися про перебіг акції і подивитися фотографії з процесу консервації костелику можна на цій сторінці.

ВІДОМОСТІ З ІСТОРІЇ

надали архітектор-реставратор Ольга Мер'є та науковий співробітник Бродівського історико-краєзнавчого музею Андрій Корчак.

Ковані грати вікна. Декоративне різьблення вхідних дверей.
Фото Олени Крушинської, серпень 2009 р.

Римо-католицька філіальна каплиця у с. Язлівчик 1936-1937 рр. була зведена у 1936-1937 рр. коштами мешканців Бродів та за сприяння Курії Будівництва Каплиць і Народних Будинків, згідно проекту, виконаного Будівельним Відділом Тернопільського Уряду Воєводства 7.ІІІ.1933 р. Плани затверджені Тернопільським Урядом Воєводства 29.IV.1933 р. Згідно матеріалів Архіву Механічної Документації (ADM) у Варшаві, автором проекту був інженер Стефан Зассовський.
Філіальна каплиця належала до бродівської парафії, що на той час охоплювала майже два десятка сіл. Римо-католицька громада села Язлівчик налічувала понад 70 осіб. Після Другої світової війни костелик не використовувався за призначенням. В ньому було влаштовано колгоспний магазин, склад, пізніше - архів, що призвело до занепаду споруди.
В роки незалежності він костел стояв пусткою. У 2002 році під час проведення сільськогоспо-дарських робіт поблизу споруди трактор зачепив нижню частину дроту громовідводу і потягнув разом з ним шатрову вежу, зваливши її на землю. В подальші роки будівля костелу, під дірявим дахом і з проломами в стінах, продовжувала руйнуватися, і до 2009 року дійшла у вкрай поганому стані.

Костел на архівній світлині з польського Національного цифрового архіву (NAC), яке допоміг знайти Віктор Громик, і на сучасному фото (Олена Крушинська, серпень 2009 р.)

АРХІТЕКТУРНА ЦІННІСТЬ

Римо-католицька каплиця в Язлівчику належить до групи дерев'яних костелів Львівщини першої пол. ХХ ст.. Він є представником стилю модерн, втіленого у дерев'яній сакральній архітектурі і не має аналогів на теренах України. Унікальна об'ємно-просторова структура не повторюється в жодному українському дерев'яному костелі, і навіть серед численних дерев'яних костелів Польщі аналогів язлівчицького костелика не виявлено.

Інтер'єр костелу. Вигляд з хорів. Фото Олени Крушинської, серпень 2009 р.

Каплиця в Язлівчику є яскравим прикладом зневажливого ставлення до пам'яток, датованих ХХ ст. Ця політика походить з радянського часу, коли модерн, сецесія та інші стилі першої половини ХХ ст. вважалися буржуазними і "не являли цінності", тому лише поодинокі споруди отримували статус пам'яток архітектури. Жодний дерев'яний костел ХХ ст. такого статусу не отримав і не має досі, незважаючи на безперечну архітектурну цінність, як це є, наприклад, у Язлівчику.

В архітектурному плані храм являє собою однонавну зрубну дерев'яну споруду з двома відсіками біля вівтарної частини для захристій та двома відсіками збоку головного входу для сходової клітки хорів та підсобного приміщення. Дерев'яне ромбоподібне склепіння у центрі підтримується двома дерев'яними колонами, які розміщені на переходах головного приміщення у відступи. Незважаючи на десятиріччя занепаду, каплиця в Язлівчику збереглася в автентичному вигляді, без перебудов. Особливого колориту надає споруді стрімкий гонтовий дах. Над входом залишилась квадратна основа, на яку раніше спиралася мініатюрна шатрова вежа, що завершувалася кутим хрестом. З архітектурних деталей особливої уваги варті різьблений декор вхідних дверей та одвірку із зображенням дубового листя та жолудів, автентичні ковані із заліза грати, що збереглися на деяких вікнах.

Склепіння (фото Олени Крушинської, 2009 р.) і вівтар (фото Андрія Корчака)

Зберігся дерев'яний вівтар у формі порталу з колонами коринфського ордеру, також із дерева. Портал увінчує образ "Всевидючого Ока Господнього" в сонячному промінні. Внизу вівтаря зазначено ім'я фундатора Павла Голіновського й дату "1936".

Фрагменти вівтаря: "Всевидюче Око Господнє" в сонячному промінні та капітелі колон коринфського ордеру. Фото Андрія Корчака

Ще одна пара зображень - архівна світлина (польський Національний цифровий архів (NAC)) і сучасне фото (Олена Крушинська, серпень 2009 р.)

Обміри та креслення виконані арх. Ольгою Мер'є
План. Фасади. М 1:200.

© 2008-2011, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)
Всі права застережені відповідно до чинного законодавства України.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише за узгодженням з автором.