 країнські дерев'яні храми
– прекрасні і автентичні пам'ятки, в яких, напевно, найбільше виражені національні
риси архітектури. Козацькі церкви Лівобережжя, храми Поділля, шедеври закарпатської
дерев’яної готики, які не мають аналогів у світі, відомі лише обмеженому колу фахівців
та аматорів, залишаючись поза увагою внутрішнього туризму, та й суспільства взагалі.
Пожежі, замокання, навмисне знесення через міжконфесійні суперечки,
варварське обшивання бляхою і пластиком – скільки пам'яток вже
втрачено, і скільки ще загине через людську недбалість? Першим кроком до порятунку
дерев’яних храмів має стати подолання інформаційного вакууму навколо них.
Власне, на це і спрямована наша робота з пошуку, структуризації та поширення
інформації щодо пам’яток дерев’яної архітектури.
|
|
|
Найдавніша дерев'яна церква України -
храм св. Миколая у закарпатському селі Колодне,
датований 1470 роком. Багато років катастрофічно занепадав,
доки у 2007-2008 рр. не був відреставрований коштом американського гранту.
Хто врятує інші вмираючі шедеври?
|
|
Вийшла стаття про "мій" костел у Язлівчику і плани щодо
його реставрації / перенесення
Цю публікацію для "Львівської газети" (1 березня 2012 р.) підготувала журналістка Мирослава Іваник.
Вона підійшла до справи грунтовно і взяла коментарі у різних людей, хто тим чи іншим чином є дотичний
до ситуації з костелом,в тому числі у мене. Нагадаю, що у 2009-2010 роках "Дерев'яні храми України" в моїй особі
виступали громадським партнером соціальної акції з порятунку цього костелу за кошти ТМ Pinotex. Що було
зроблено і чому акція була зрештою заморожена, детально написано на цій сторінці.
Тоді у ЗМІ вийшла низка публікацій про цей проект, що привернули увагу до Язлівчика. Тепер до нього
раптом піднялася хвиля інтересу, досить сумбурного, я б сказала.
З великими труднощами вдалося взагалі дізнатися, хто стоїть за цією ініціативою.
Принаймні, логічно було б, щоб ці люди звернулися до мене через сайт, бодай запитати, які в нас є результати
обстеження костелу (а вони є), і взагалі, поінформувати, що є така-то і така-то ідея.
Детальніше читайте у статті.
Зауваження Л. Оніщенко щодо "перекрили рубероїдом, зіпсували автентичне покриття" не відповідає дійсності.
Рубероїдом ми прикривали діри в даху, щоб взимку не текла вода просто всередину споруди, і ці роботи виконувалися під наглядом реставратора, таким чином, щоб між дахом і рубероїдом лишалося повітря і споруда не пріла.
стаття на сайті "Львівської газети" >>
|
Новинка - знижки для відвідувачів сайту "Дерев'яні храми України"
на тури і екскурсії по Закарпаттю від дружньої турфірми
Із солідарності з шанувальниками дерев'яної архітектури,
деякі турфірми, керівниками яких є мої друзі й колеги, погодилися надавати відвідувачам мого сайту
знижки на свої екскурсії. Зауважу, що я не отримую жодних комісій або оплати за рекламу, і взагалі не маю тут
жодного комерційного інтересу. Єдина мета даної акції - зробити приємність відвідувачам сайту.
Отже, представляю "першу ластівку" - турінфоцентр "Сторнац" (Мукачеве), що
пропонує вам, як відвідувачам сайту "Дерев'яні храми України", знижку на свої екскурсії та кількаденні тури по
Закарпаттю.
детальніше на сторінці "Знижки на екскурсії"
|
Знижки на книжки і диски
для відвідувачів сайту "Дерев'яні храми України"
Багато моїх друзів і колег є не лише авторами, але й видавцями своїх книжок і дисків.
З дружнього ставлення до "Дерев'яних храмів України" кожен з них погодився встановити для відвідувачів сайту,
тобто для вас, пільгову ціну на свій продукт - ще нижчу, ніж видавнича.
Серед видань, на які пропонуються знижки - DVD з фільмом
"Дерев'яні храми України. Закарпаття" (студія "Слово", Мукачеве, 2010),
книга "Таранушенко С. А. Наукова спадщина.
Харківський період. Дослідження 1918-1932 рр." (Харків, 2011)
і
 "Черкащина - від Краю до Краю. Туристичний путівник" (Черкаси, 2011).
Путівник створено на основі багаторічних подорожей і досліджень його авторів-черкащан.
На сторінках путівника описано пам`ятки культури, архітектури, історії й природи у понад 150-ти містечках,
селах і хуторах. Серед них чимало маловідомих об'єктів, інформація про які публікується вперше. Зокрема,
особливу увагу приділено дерев'яним храмам (у співпраці з "Дерев'яними храмами України")
і млинам - водяним і вітряним, адже один з авторів книжки, історик Назар Лавріненко,
є водночас автором проекту "Млини України". А автор ідеї путівника і його співавтор Ігор Одокієнко
давно захоплюється геокешінгом, тому недивно, що у книзі багато мап, картосхем, і для всіх об'єктів наведено
GPS-координати. Наведено також практичні поради: де краще поїсти, переночувати, відпочити на пікніку, порибалити тощо.
детальніше
на сторінці "Знижки на книжки"
|
Хто впізнає церкву на фото?
Потребуємо локалізувати цю світлину 1941 року, на яку натрапив історик
Дмитро Малаков. Нам вдалося
знайти декілька подібних храмів, наприклад, церкву у
селі Черче (Івано-Франківська обл.), але кожна з них все-таки суттєво відрізняється
від храму на старому фото.
Швидше за все, людина, яка позує біля храму - це німецький вояк.
Якщо ви впізнаєте церкву на фото - напишіть нам!
14 грудня - відповідь знайдено! Віталій Абрашітов знайшов цю церкву на сайті "Дерев'яні церкви Львівщини".
Храм Різдва Пресв. Богородиці (1907)у селі Лавочне Сколівського району Львівської області спостерігають з вікна потяга
всі, хто їде зі Львова на Закарпаття - тут колія петлею огинає пагорб, на якому хизується церква.
Дякуємо Віталію за відгадку.
Фото Томаша Главачка, 2006 р. з фотоархіву ДХУ.
| |
