Фото Влада Філя, 2008 р.

[Маленков Р., Година О. Дванадцять маршрутів Київщиною. К., Грані-Т, 2008, с.31]:
Креничі розташовані у долині між високими пагорбами Київського плато. Місцевість тут дуже схожа на гірську: вузькі, серпантином покручені шляхи, глибокі яри і невеликі сільські хати, що притулились під зарослими лісом та чагарником пагорбами. Село отримало свою назву завдяки численним джерелам, що витікають з-під пагорбів – криницям (креницям). Заснували Креничі у XVII столітті, а у 1761 році ігуменя Богословського жіночого монастиря Ксанфія Протанська збудувала тут дерев’яну церкву Покрови Богородиці. Будівля зовні здається дуже простою: горизонтальна шалівка, три невеликих зруби, вкриті двосхилим дахом з однією маленькою банею. Але її архітектурне коріння сягає найдавніших зразків українського дерев’яного зодчества. Архаїзм (в хорошому розумінні) пронизує не лише церкву, а й дзвіницю, що гармонійно доповнює архітектурний ансамбль.

[ПГА, т.1, с.137-138]: Расположена на холме в центре села. В 1850 г. она была отремонтирована и, возможно, частично перестроена. Тогда же рядом с церковью построена деревянная квадратная в плане двухъярусная с шатровым завершением колокольня.
Церковь деревянная на каменном основании трехсрубная. Накрыта скатной крышей с едва выступающим куполком над центром, под которой прячется шатровое перекрытие. Стены ошалеваны горизонтально. Высокие, почти одинаковые по размеру срубы, приближают церковь к образцам храмов клетского типа. Эта небольшая церковь интересна архаичностью типа и является редким образцом здания, построенного по древнейшим традициям украинского деревянного зодчества.

© 2007-2017, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)
Всі права застережені відповідно до чинного законодавства України.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише за узгодженням з автором.